MENU
Головна » Статті » Клуби » Клуб поетів

Член клуба поэтов

Микола Гаврилович ПРИНЦЕВСЬКИЙ-поет-журналіст

Микола Принцевський народився в селі Времівка на Донеччині. Після закінчення Донецького державного уні­верситету працював учителем української мови та літера­тури. Та доля привела його в газету. Спочатку він працював кореспондентом, а після (з січня 1991 року до жовтня 1993 року) — заступником редактора газети «Новий шлях». Іноді друкувався під псевдонімом М. Степовий.

Микола Гаврилович завжди цікавився життям простих людей і захищав їхні інтереси.

Наприклад, у газеті за 15 березня 1989 року в № 42(8471) в рубриці «Прийом ведуть журналісти» повідомлялося, що на шахті ім. ХХІ з'їзду КПРС прийом вели журналісти: завідуючий відділом партійного життя — М. Г. Принцев­ський та відділом економіки і виробництва В. Л. Овчаренко.

На високому рівні велися дискусії про те, що хвилювало гірників: про виробничі та побутові питання.

Нині Микола Гаврилович є власним кореспондентом регіональної газети «Донбас». Та він не забуває і рідної газети, з якої почав свій журналістський шлях. У газеті публікуються його статті, фейлетони та нариси. Окрім того, Микола Гаврилович добре володіє поетичним словом і читачі газети мають змогу насолоджуватись його поезією. Його вірші ввійшли до збірок  творів добропільських поетів «Крила надії» (2003)  та «На крилах надії» (2008)

 

 

 

*   *   *                                                                            

Серце за сонцем плакало,                                  

А за вікном падав дощ без перерв.

З гілок усе капало, капало, капало.

Падала осінь з дерев...

 

*    *   *

Перелий почуття в моє серце,

Не шкодуй їх для мене й не сердься.

Як сходи весною вони проростуть

Віршами - паростками

Про наше кохання, люба.

 

* * *

Дощик.

Сліпий і байдужий.

Йому що

До днини сонячної?

І наче в підтвердження -

Розкотистий, дужий

Гримнув грім

За розквітлими соняшниками.

 

* * *

Слова соромляться почуттів...

Тільки чому?

Невже,

якщо в серці моєму вони дозріли,                                                 

і я їх вилити хочу сміло,

то це буде сором слів?

Чому слова

соромляться

почуттів?

 

*   *   *

Тихий шепіт

І дотик пальців,

І погляд з-під русої чолки...

Серце завмерло,

Наче розп'яте на п'яльцях,

Де слово твоє -

Дотик гострої голки.

 

*   *   *

Поцілунки сонця

На твоїм лиці.

Розплетені коси...

П'янкість чебреців.

Стишились в обіймах

Руки, мов стеблинки...

Я сьогодні випив

Поцілунок жінки.

Й степ на мить хитнувся -

Пахнуть чебреці...

Поцілунки стигнуть на твоїм лиці.

 Використані джерела: збірки  віршів "Крылья надежды" та "На крыльях надежды", Ю. Бурховецька "Світлий шлях "Нового шляху".

Категорія: Клуб поетів | Додав: lala (21.01.2011)
Переглядів: 1188 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]