MENU
Головна » Статті » Новинки фонду

Новинки з історії України

Всім, хто любить читати про історію України, пропонуємо познайомитися з новими книгами, які стали частиною фонду нашої бібліотеки. Запрошуємо прочитати!

Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа / І. А. Коляда, Ю. А. Мицик, В. Л. Карнацевич, Д. В. Журавльов; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. — Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2012. — 472 с.

Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа — це, безумовно, знакові постаті української історії. За минулі століття їхні імена не були забуті, як не забуто їхню боротьбу за свободу і незалежність України. А боротьба ця була жорстокою і позначена багатьма трагічними подіями. Проте кожен з гетьманів не зійшов з обраного шляху і до кінця залишився вірним своїм переконанням.

 




Гончарук Т. Г. Дем'ян Многогрішний / Т. Г. Гончарук; худож. -оформлювач О. М. Артеменко. — К. : Видавничий дім «Прадес», 2012. - 120 с.

З усіх козацьких гетьманів Лівобережжя другої половини XVII— XVIII ст. Дем'ян Гнатович Многогрішний (1621—1703) лишається, напев­но, майже незнаним, але, без сумніву, це була людина непересічна. Доля судила йому карколомний злет — учорашнього селянина, «мужицького сина», було обрано гетьманом сіверським, — а потім таке ж стрімке падін­ня — він став першим сибірським політичним в'язнем. Історія життя Дем'яна Многогрішного вражає чималою кількістю зрад: зраджував він, зраджували і його, але не слід забувати і про хай не надто вдалі, проте щирі й послідовні спроби гетьмана відстояти українську автономію за надзвичайно несприятливих зовнішньо- та внутрішньополітичних обста­вин, а також його відвагу, виявлену навіть тоді, коли все вже було втрачено.

 


Карнацевич В. Л. Битва під Конотопом / В. Л. Карнацевич; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — К. : ІНТЕР ПРОЕКТ, 2012. – 120 с.

Битва під Конотопом, в якій українська армія під проводом гетьмана Івана Виговського разом з кримськими татарами перемогла цвіт московського війська, довгий час була однією з найтаємніших сторінок історії України. Часи змінилися, та запитань з приводу того, що саме відбулося влітку 1659 року і які були наслідки тієї битви, причини того, чому українцям не судилося розвинути успіх, і досі хвилюють істориків і тих, хто не байдужий до минулого рідної батьківщини...

 




Коляда I. А. Битва під Берестечком / І. А. Коляда, С. А. Марченко, О. Ю. Кирієнко; худож.-оформлювач О. Г. Жуков. — К. : Шанс, 2012. — 128 с.

Наймасштабнішою битвою періоду Української національно-визвольної війни 1648—1654 років була битва під Берестечком, де в бою зіткнулися, з одного боку, козацько-селянське військо Богдана Хмельницького, його союзники кримські татари та військо Речі Посполитої — з іншого.

Ця битва мала неабияке значення для обох сторін: поляки прагнули взяти реванш за поразку у попередніх битвах під Жовтими Водами, Корсунській, Пилявецькій, Зборівській та ін. і врешті-решт розправитися з бунтівниками; натомість козакам необхідно було силою зброї остаточно довести право на існування власного державного утворення — Держави Війська Запорозького.

 



Коляда I. A. Кирило Розумовський / Коляда I. A., Милько В. І.  – К. : ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2012. - 128 с.

Він пройшов карколомний шлях від пастуха до президента Імператорської Академії наук і мистецтв, отримав титул графа Російської імперії і став останнім гетьманом України-Гетьманщини (1750—1764). На жаль, реформаторська політика К. Розумовського, його прагнення розширити суверенітет Гетьманщини викликали невдоволення російського уряду та імператриці Катерини II, що врешті-решт і призвело до ліквідації інституту гетьманства на Лівобережній Україні.

 




Коляда І. А. Отаман Іван Сірко / І. А. Коляда, Є. В. Биба; худож.-оформлювач О. Г. Жуков. — Харків : Фоліо, 2012. — 121 с. —(Знамениті українці).

Іван Сірко (1605 (1610) — 1680) — один з най видатніших політичних діячів і полководців України. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув на Запоріжжі небувалу шану. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Відчайдушно, із усім козацьким заповзяттям протистояв він татарсько-турецьким нападам, що загрожували геноцидом українському народові. Узявши участь у 55 битвах, Сірко майже завжди виходив із них переможцем, що й уславило його серед нащадків навіки.

 



Кралюк П. М. Князі Острозькі / П. М. Кралюк. - К. : ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2012. - 128 с.

Вагому роль в історії українських земель періоду Середньовіччя відіграла династія князів Острозьких, зокрема її представники Костянтин Іванович (бл. 1460—1530) та його син Василь-Костянтин (1526—1608). Саме після розпаду Київської Русі, а пізніше загибелі Галицько-Волинської держави виступили продовжувачами давньоруських політичних та культурних традицій, про це свідчать найяскравіші діяння представників цієї династії — військові перемоги над татарами, Оршанська битва, видання Острозької Біблії 1581 р., заснування першої вищої школи на східнослов'янських землях, видавнича діяльність Острозької друкарні, боротьба проти Берестейської унії тощо.

 



Мицик Ю. А.  Св. Петро Могила / Ю. А. Мицик – Київ : ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2012. - 128 с.

Значення діяльності святого Петра Могили — одного з найвидатніших церковних, культурних і політичних діячів України — важко переоцінити. Недарма час, протягом якого він був митрополитом, називають Могилянською добою. Київська митрополія при Петрі Могилі набула найбільшої самостійності та авторитету за весь період XIII — XVІІІ ст. 1996 року Петра Могилу було причислено до лику святих Православної Церкви.

 




Мицик Ю. Тиміш та Юрій Хмельницькі /  Ю. Мицик; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — К. : Видавничий дім «Прадес», 2012. -120 с.

Про гетьмана України Богдана-Зіновія Хмельницького написано велику кількість досліджень. А от про життя його синів Тимоша (1632—1653) та Юрія (1641—1685) відомо значно менше, хоча вони зіграли свою неабияку роль в історії України. Так, старший син гетьмана, Тиміш, брав участь у Зборівській битві, у походах на Молдову, де і загинув, а молодший, Юрій, був гетьманом Війська Запорозького, але зрікся булави, на деякий час постригся в ченці під ім'ям Гедеона, чинив невдалі спроби об'єднати Україну. Про життя братів Хмельницьких й розповідається в цій книжці.

 




Сорока Ю. В. Безгетьмання та останній гетьман України / Ю. В. Сорока; худож.-оформлювач П. С Риженко. — X. : ПЕТ, 2012. - 120 с.

XVIII століття є чи не найтрагічнішим етапом в історії Української держави. Після кривавих національно-визвольних повстань, Чорної ради і страшної Руїни Україна опинилася під іще більшим тиском з боку Російської імперії. 1722 року Петро І видав указ про створення Малоросійської колегії, до якої переходила значна частина влади і яка своєю діяльністю, по суті, остаточно знищувала створену Хмельницьким козацьку державу і скасовувала Гетьманщину. Відтоді в Україні розпочався період Безгетьманщини. Останню спробу переломити хід подій і відродити гетьманат зробив Кирило Розумовський, та йому це не вдалося: указом імператриці Катерини II він був позбавлений гетьманства, а Україна остаточно втратила незалежність.

 




Сорока Ю. В. Походи Богдана Хмельницького / Ю. В. Сорока; худож.-оформлювач Є. В, Вдовиченко. — К. : Техніка, 2012. – 120 с.

Походи 1648 р. Богдана Хмельницького, та особливо його перемоги під Жовтими водами та Корсунем, створили умови для формування самостійної Української держави — Гетьманщини. Перемога під Зборовом примусила поляків підтвердити старовинні права українського козацтва і таким чином заклала підвалини української державності. Однак поразка під Берестечком і наступні тяжкі битви з польським коронним військом довели неможливість збереження Української держави тільки силами українців, що й призвело до рішення, яке було прийняте 8 січня 1654 року на Переяславській Раді, про підписання договору між Україною та Росією.

 



Сорока Ю. В. Чигиринські походи / Ю. В. Сорока; худож.-оформлювач О. Г. Жуков. — К. : Шанс, 2012. — 128 с.

Походи турецької армії та її союзників на Правобережжя і до Чигирина, а також битви, які відбулися в межах тієї операції османського війська, дістали назву Чигиринських походів 1677—1678 років.

Турецький султан Магомет IV, вважаючи Правобережну Україну своїм васальним володінням, мав намір закріпитися там і навіть піти далі — на Лівобережжя й з цією метою розпочав воєнну кампанію. Йому протистояло об'єднане козацько-московське військо гетьмана Івана Самойловича і князя Григорія Ромодановського. Бойові дії тривали упродовж двох років, й хоча Чигирин, зруйнований турками, довелося залишити, українсько-московська армія стримала наступ Оттоманської Порти й зірвала турецькі плани захоплення українських земель…

 



Сорока Ю. В. Чорна рада / Ю. В. Сорока; худож.-оформлювач П. С. Риженко. — К. : ІНТЕР ПРОЕКТ, 2012. - 120 с.

XVII сторіччя. Кінець Хмельниччини. Україна зазнала чи не найтяжчих часів: тривала боротьба за вплив на неї між Річчю Посполитою і Московським царством, панував розбрат, запеклі суперечки серед козацької верхівки Війська Запорозького. Україна фактично розпалася на дві частини — Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини, держави, створеної Богданом Хмельницьким.

 




Тома Л.В. Данило Апостол / Л.В. Тома. - К. : ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2012. - 96 с.

Данило Апостол (1654—1734), ставши гетьманом Лівобережної України у скрутний для країни час, незважаючи на свій більш ніж поважний вік (73 роки), зумів залишити помітний слід в історії України: саме за його петицією Анна Іоаннівна у так званих «Решительных пунктах» підтвердила — хоч і обмежену — козацьку автономію. Не маючи змоги вести самостійну зовнішню політику, Апостол кинув усі сили на піднесення економіки, взявся за викорінення корупції, впорядкування земельних відносин. І, звичайно, старий гетьман постійно зміцнював безпеку України: за часів його правління будується Українська оборонна лінія від Дніпра до Сіверського Дінця, завдяки його сприянню в Україну повертаються запорозькі козаки і засновують Підпільненську Січ.

 



Швець C.A.   Переяславська Рада / С.А. Швець. – Харків : ПЕТ, 2012. - 128 с.

В історії України, напевно, немає більш суперечливої в оцінках істориків події, ніж Переяславська рада 1654 року. Ще М. Грушевський слушно зауважував, що ніхто ні тоді, у XVII столітті, ні пізніше й гадки не мав про те, якого значення набуде з часом ця подія для нашої країни. І зараз залишається більше питань, ніж відповідей. У виданні наведено матеріали з багатьох джерел, у яких з різних точок зору висвітлюється проблема українсько-російського зближення 1653—1655 років.

 

Категорія: Новинки фонду | Додав: lala (21.06.2013)
Переглядів: 1019 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]